Військова капеланська діяльність в Україні: етапи становлення, нормативно-правове забезпечення, особливості

Військові священики (капелани) є у більшості армій світу. Законодавчо їхня присутність
заборонена тільки в арміях Китаю і Північної Кореї. Навіть у таких державах, де відокремлення
Церкви від держави було визначено національною ідеологією, наприклад, у США і Франції, існує
інститут військового священства, що перебуває на державному забезпеченні.
Така ситуація є цілком природною, оскільки навіть якщо дивитися на це винятково з
прагматичних позицій, релігія є чинником державної безпеки. Релігія забезпечує психологічний
комфорт у суспільстві, прищеплює громадянам високі моральні ідеали і, зрештою, визначає
характер економічного та політичного розвитку держави.
Що стосується України, то про досвід становлення капеланства можна вести мову з періоду
поновлення незалежності країни з цілком зрозумілих причин. За ініціативою групи офіцерів-
християн Збройних Сил України з 1993 р. функціонує асоціація християн-військовослужбовців.
Згодом вона стала діяти під назвою «Всеукраїнське міжконфесійне релігійне християнсько-
військове братство». Саме з цього моменту прийняте вести відлік становленню повноцінної
капеланської служби в українському війську. А остаточно закріплення на організаційному й на
законодавчому рівнях оформлено під час війни 2022 року, коли капеланська служба легітимізована
не тільки на рівнях підзаконних актів, але й шляхом прийняття відповідного Закону України.
Пропоноване видання представляє коротку історичну довідку щодо капеланства у різних
арміях світу, аналізує етапи становлення в Україні, його сучасний стан і місце в українському війську,
особливості здійснення діяльності під час воєнного стану, нормативно-правове забезпечення.