Гіперій

Пройде якихось вісімсот років, і до загадкових традицій часу, що порушують закони Ньютона та загальну теорію відносності, на абсолютно провінціальну планету Гіперіон відрушить дивна делегація дивного культу, що обожнюють невгамовного монстра. мальничий священник, генерал військово-космічних сил, геніальний поет-ліхослів, що водить зірореліт-дерево тамплієр, тихий філософ, приватний детектив і безіменний дипломат — кожен із них має заповітне бажання та приховану ціль, від яких може залежить майбутнє не тільки кілька мільярдів людей на двох сотнях планет, а й штучних інтелектів і загадкової постчоловічської раси виключених.

В епіцентрі пристрастей і політичні інтриги — Гіперій.

В епіцентрі уваги - історії 450ів (о війні, про кохання, про довкілля, про тілесного кохання та про Літературу-з-Велику-Буцву).

В епіцентрі подорожі — незбагненна істота, яка картає, сує голови та налаштовує жертв на вістрі (не)віртуального Дерева болю, але також обдаровує: благомує безсмертям, йде проти стрілок годинників і аркушів календаря і є в статусі Загадки, яку не можна розгадати..

Фантастичні премії «Г'юго» і «Локус» за 1990 рік, звання найкращого перетого роману в Японії 1995 року та точна лаконічна характеристика від шанованої енциклопедії Журавлина: «Самий амбітний епос у жанрі космічної опери». Все це про цикл «Гіперійних пісень» Дена Сіммонса. І власне про «Гіперій» — її яскравий, шанований десятками критиків і тисячами читачів старту.