Стратегія Візантійської імперії

Книга Едварда Н. Люттвака «Стратегія Візантійської імперії» є спробою відповісти
на питання, чому Візантійська — Східна Римська — імперія проіснувала майже вдвічі
довше Західної. Це питання вже неодноразово привертало увагу істориків. Адже у
Візантії не було якихось особливих географічних чи військових переваг перед Римом,
а оточуючі її народи і племена були не менш могутні і підступні, ніж ті, що протягом
п’ятого століття нашої ери остаточно розорили Західну імперію. Позиція Люттвака
цікава тим, що він досліджує низку подій візантійської історії, використовуючи не
лише традиційний інструментарій істориків-теоретиків, а й методологію та набір
засобів, освоєних ним у процесі роботи як спеціаліста з вивчення сучасних нам
державних утворень.
«Стратегія Візантійської імперії» — це історія формування та розвитку
комплексної стратегії Візантії, що включала безліч аспектів: військову справу,
дипломатію, розвідку, управління економікою та фінансами. Автор показує, що
Константинополь спирався не тільки і не стільки на свою військову міць, скільки
на тактику дипломатичних та політичних інтриг, нацьковуючи своїх реальних та
потенційних ворогів між собою, своєчасно укладаючи політичні та військові союзи
та у потрібний час їх розриваючи. Візантія рідко прагнула остаточного знищення
своїх суперників: нинішній ворог завтра може стати твоїм союзником у боротьбі з
іншим, несподівано зміцнілим сусідом